Під час усіх воєн на фронт відправляли художників, письменників, поетів, котрі творили образи конфлікту та фіксували правду про трагічні події. «Зараз Україні катастрофічно не вистачає художньої рефлексії і осмислення війни як явища», - переконана Марія Старожицька. На її думку, українському суспільстві бракує мистецтва, котре б осмислювало питання, що виникають у тих, хто стояв за краще життя на Майдані, а згодом опинився на війні.

Немає в Україні і творів, котрі б могли щось протиставити обуренню так званих «сєпарів», які не розуміють, за що з ними ведеться війна. «Як знайти правильні слова, аби не вбивати цю людину, не виганяти її в Росію, а пояснити, що і як є насправді і як можна буде співіснувати після бійні», - на ці питання, на думку Марії Старожицької, потрібно дати відповідь, щоб Україна могла вийти з війни, не втративши обличчя і людей, які проживають на тимчасово окупованих територіях.

Осмисленню таких вкрай важливих для українського суспільства питань присвячений «Котел». Створенню п’єси передували зустрічі з бійцями-учасниками АТО та свідками трагічних подій у Іловайську. Таким чином, за жанром його можна віднести до твору у форматі «театр-doc». Персонажі мають своїх реальних прототипів. «Тут головне не допустити фальші. Цю п’єсу будуть дивитися люди, котрі були в Іловайську, знали учасників цих події – загиблих і живих», - розповідає про складнощі постановки тексту режисер Євген Степаненко.

За словами режисера, спектакль являтиме собою читку п’єси акторами на тлі відео з документальними кадрами, а також у супроводі звуку й музики. Вже ведуться переговори з театрами у Британії та Швейцарії, які зможуть використовувати текст і відео для постановки твору у своїх країнах.

В Україні прем’єра п’єси відбудеться наприкінці серпня і буде приурочена до річниці Іловайської трагедії.

Фото: УНН