Ведучий "Свободи слова" каже, що не можна забувати про власників медіа. «Я певен із власного досвіду, що з ними і можна, і потрібно говорити. Їх можна і потрібно переконувати», - каже він.
А ще на лекції у Freud House Андрій Куликов розповів, чому почувався дико, коли йому пропонували очолити НТКУ: «Можновладці живуть в ілюзіях, що державне телебачення можна успішно використовувати в своїх цілях. Спробуйте співставити гроші, витрачені на пропаганду, і результати»...
***
«Біда українського телебачення в тому, що в Україні забагато телебачення». Неймовірна кількість телеканалів!»
Українська притча, яка увійшла мало не в усі фольклори світу: «Соломинки по одній дуже легко ламаються. А коли їх зв’язати вкупі, то виходить такий віник, шо можна геть усе сміття із нашого спільного дому – та й винести»
«Із наших десяти телеканалів, які претендують на статус і роль загальноукраїнських, я думаю, доцільно було б залишити максимум п’ять. Один або два з низ зробити суцільно російськомовними. І тоді концентрація людських, фінансових і матеріальних ресурсів дозволить нам робити (якщо ми не будемо дуже ледачі) якісне телебачення, яке ми неодноразово вже робили».
***
Насправді українська аудиторія давно готова до сприйняття якісного продукту.
Яскравий приклад – створення й успішний розвиток протягом понад 10 років української служби «Бі-Бі-Сі». На початку 90-х ця, коли запускалась ця радіослужба, всі скептики відмовляли. Але ВВС запропонувала якісно новий рівень тих самих інформаційних повідомлень. Крім того, ефір виходив живою українською мовою, а не діаспорною, якими мовили «Голос Америки», «Свобода» та інші. І коли українська служба ВВС запустилась, десятки радіостанцій на Сході та Півдні взяли ретранслювати цю програму.
«Чи готові українці платити за громадське телебачення? Можливо й неготові. Насправді здається їх ніхто про це й не запитував». Але нещодавній приклад ініціативи hromadske.tv показує, що деякі українці готові..."