Досвід співпраці з ATR Андрій Деркач, колишній київський кореспондент каналу (з липня 2013 року до початку травня цього року), вважає одним із найбільш позитивних епізодів свого журналістського шляху. Психологічний злам та дискомфорт у взаєморозумінні київського журналіста із менеджментом кримськотатарського каналу почали з'являтися після так званого референдуму. Тоді ж стали помітними зміни у редакційній політиці каналу, стверджує Андрій.
За його словами, у квітні цього року випусковий редактор повністю спотворив зміст його сюжету. З сюжету після "правок" виходило, нібито українська влада застосовує зброю проти мирних протестувальників на Донбасі. Готуючи свій матеріал, Андрій з власних джерел дістав відео з Луганської області, заплативши за нього зі своєї кишені. Журналіст каже, що був проти втручання у зміст свого матеріалу, але не знайшовши компромісу із редакцією у Сімферополі, наполягав хоча б на тому, щоб сюжет не виходив під його ім'ям. На ATR його не почули.
"Я поскаржився шеф-редактору, заступнику гендиректора з інформаційної політики Лілії Буджуровій, але жодної реакції не було, окрім запевнень, що ATR брехати точно не буде. Тоді я зрозумів, що працівники ATR затиснені новими обставинами... Я хочу, щоб мене правильно зрозуміли. Я нікого не засуджую, бо я в нинішніх кримських умовах не був, як там живеться, до чого та ситуація змушує людей, я не знаю, я можу судити лише здалеку",– говорить Андрій. Висловлюючи свою повагу до колишніх колег, журналіст тим не менш впевнений: "те, що відбувається в останні місяці з каналом ATR, який був найпотужнішим регіональним телеканалом України, свідчить про те, що позиція, яку займає частина кримськотатарського народу і його лідерів,– виживати за будь-яку ціну,– це хибний шлях".
Редакція "Телекритики" готова надати можливість прокоментувати претензії, озвучені у цьому блозі Андрієм Деркачем, представнику телеканалу ATR.
