«Ми говоримо про те, чи добре, так би мовити, «годувати Крим». Або чи добре блокувати постачання їжі до тимчасово окупованого Криму в контексті економіки. Чи добре забороняти українським виробникам отримувати гроші для кримчан, тобто в кінцевому рахунку від Росії», - пояснює Олександр Михельсон. Проте журналісти, висвітлюючи перебіг продовольчої блокади Криму, говорять не так мовою цифр, як емоційно, не наводячи раціональних аргументів. Відтак українцям невідомо, скільки товарів постачається до Криму, скільки реалізується на місці, а скільки вивозиться до Росії. Так само немає інформації про те, скільки продуктів ввозять шляхом контрабанди.

«Ми не знаємо, якого удару завдасть блокада Криму по Росії або ж по Україні», - наголошує Михельсон. Тобто українським журналістам бракує не лише допитливості, але й статистичних даних з цієї теми.

Проте медійників це не виправдовує, вважає Михельсон. «Українські журналісти можуть і повинні зробити якщо не аналіз фактів, які важко знайти, то принаймні поставити питання про те, що нам необхідні факти, в чому нам вигідні такі речі, як блокада Криму, в чому невигідні, що вони дають нам і що вони завдають ворогу». Поки такі питання не будуть поставлені журналістами українській владі, важко буде оцінити доцільність блокади півострову, переконаний журналіст.