Для "визволителів і їх нащадків Україною правлять люди, які її не люблять і яка їм чужа. Що це? Плебейство, чорна діра свідомості? Наша нездатність побудувати свою державу? Виснаження нації до цілковитої втрати життєвих сил? Чи, може, це просто Страшна помста імперії — хотіли свою державу — маєте. Ось вам ваша культура, ось вам ваша свобода. Ось вам Троянський кінь, з нього повискакують усі ті парторги й комсорги, райкомівці і обкомівці, і директори військово-промислового комплексу. Вони й очолять вашу державу, вони її і розвалять ( Л.Костенко).

Пане Олеже, але ж Ви й насправді "прагнете демократії" за гранти, чи не так? З якого б дива Вашу групу "нових громадян" недавно в Штатах хлібом-сіллю вітали. А "власні переконання" - то для електората казочка. Крім того, критерій "нормальності" для людей, що пройшли суворий сеанс НЛП на Майдані 2004-го якось вже недоречний. Сумно. Хоча, якщо брати до уваги Ваш грайливий тон - Ви собою задоволені. Хоч в цьому позитив.

Глибоко оригінальний аналіз- якщо ви виступаєте проти влади й за демократію, ви або робите це за гранти, або за гроші опозиції - не може ж нормальна людина мати власні переконання :) за логікою багатьох речників МЗС йдемо ще далі- критикуючи владу, ви підриваєте міжнародний авторитет України і стаєте просто зрадником...

Певцы Пиндостана Информировать американскую общественность о событиях в Украине – нелегкий, но, сцуко, почетный труд. Лучшие сыны и дочери «нэньки», наплевав на трудности двенадцатичасового перелета, отправились в страну вечнозеленых демократических ценностей, чтобы раскрыть амерам глаза на последние события в Египте в контексте установления диктатуры Виктора Януковича. За счет, естественно, налогоплательщиков дружелюбного (к Украине) Бруклина. Возглавил делегацию этих мужественных, но, что характерно, разнополых людей Олег Борисович Рыбачук. http://www.versii.com/news/224692/

Завжди буває такий момент, коли ще вчора можна було домовитися, а сьогодні вже війна. Що значить, що оцінки колег походу однієї з журналісток у владу розділилися полярно? Це означає, що тільки частина розуміють, що війна вже почалася. Це питання інтуїції. Хтось зберігає дистанцію від влади і розуміє, що вона вже не просто чужа, а ворожа. Хтось не зміг втримати дистанцію, хоча б всередині своєї свідомості, і не відчув, коли чужа влада стала ворожа. Саме тому момент переходу від конфлікту до війни завжди такий сумнівний. Що таке свій? Свій це той, чия самоідентифікація збігається з твоєю. Хто такий чужий? Чужий це той, чия ідентифікація не збігається з твоєю. Якщо ці ідентифікаційні розбіжності є непорозумінням, вони виясняються в комунікації і чужий стає своїм. Якщо ці розбіжності є другорядними, неважливими, можна піти на компроміс: з чужим можна мати стосунки, знаючи, що він чужий. Якщо ці розбіжності є суттєвими, тобто такими, що торкаються фундаментальних засад самості як свого, так і чужого, то конфлікт набуває антагоністичного характеру. І будь-яка необережна дія перетворює його на війну. Війна це такий конфлікт, де бажають не просто змінити ідентифікацію чужого, а знищити його. Тільки в ситуації війни перехід від свого до чужого є зрадою. Поза війною перехід від свого до чужого це просто зміна самості, яка оцінюється байдуже, тобто неекзистенційно. Чи розуміємо ми, що фактично сьогодні почалася війна з владою? Чи розуміємо ми, що ця війна розмежує друзів, знайомих, рідних, що вона розділить партії, корпорації, сім'ї, кола спілкування і цілу країну? Війна - завжди гра з нульовою сумою: тобто там є переможець і той, хто програв. Не буває воєн конструктивного змісту. Війни завжди руйнівні. Отримає перевагу той, хто раніше за інших позбавиться ілюзій миру. Переможе той, хто буде готовий піти до кінця і його жертовний дух буде більший. Всяка локальна чи обмежена війна не буває ефективною. Коли починається війна обидві сторони бажають дотримуватися правил, що існують в мирній ситуації, поступово перестаючи дотримуватися правил. Настає момент, коли війна стає тотальною - всіма засобами без будь-яких компромісів і обмежень. Сьогодні вже пізно хотіти чи не хотіти війни. Сьогодні війну можна визнавати чи не визнавати. Даремно сподіватися, що війна буде локальною чи обмеженою. Війна неодмінно стане тотальною, бо невизначеність протистояння всім набридла. Всі втомилися від протистояння. Втома від протистояння більша, ніж страх втрати себе. Саме в таких ситуаціях руйнуються країни. Я дуже чудово розумію, що нема сенсу нікого ні до чого закликати. Я просто хочу, що ви усвідомили прості оцінки. Це війна. Війна не довго буде обмеженою і швидко перетвориться на тотальну. Тотальна війна розділить країну.

Роботодавець на гранти якого Ви знову "будуєте" демократію буде задоволений! Вони показово "вийшли", а Ви не менш показово обурились. Зараховано, підходьте за грошима :) А стосовно води - пане Рибачук, ну хіба ж наша мутненька вода з-під крану, але в гарній "демократичній" пляшечці та з написом made in USA є більш придатною для споживання, ніж "хімікати" влади? Ви ж не пропонуєете чогось нового? А лише продаєте "секонд-хенд" помаранчової давнини в новій упаковці під слоганом "останній тренд побудови громадянського суспільства". Дякувати Богу в нас нафти немає. Бо "експорт демократії" як видно з останніх новин буває занадто недемократичним. На жаль.