Звичайно, більшість чиновників не є публічними людьми, тому вони можуть боятися камер, диктофонів чи навіть блокнотів з ручкою. Мовляв, "щось не так скажу - журналісти напишуть, покажуть". Будь-який чиновник є делегатом громади у владні органи - незалежно від того, чи їх громадяни обирають напряму, чи їх назначають на певні посади інші обрані люди. Якщо чиновник є фахівцем у своїй справі, професіоналом, то йому не важко буде відповісти на будь-які запитання журналіста.
Більшість візитів журналістів до чиновників обумовлюються наперед. Тому вони мають час на підготовку до інтерв'ю. До того ж саме інтерв'ю не транслюється у прямому ефірі, тож деякі моменти можна просто переписати. А якщо чиновник усе ж плутається у своїх відповідях - значить він або нефахівець, або ж йому є що приховувати.
У свою чергу, журналісти також повинні дотримуватись законодавчих, професійних та етичних норм.
Відтак, позиція пані Катерини Калуш для мене особисто не є переконливою. Якщо чиновницькі тексти повинні пройти "фільтрацію" через очолюваний нею відділ - значить, міська рада чогось боїться.