Багато з тих, хто дивиться зараз це відео, бачили фільми Рок-хвиля, День Радіо, Частини Тіла... В них оспівана дивна і дуже цікава професія радіо-діджея, і оспівана так, що стає зрозуміло - ніяка це не професія - це  - життя. 

Нічого подібного не спостерігається в українському фм-просторі. У нас немає легендарних ведучих, у нас вкрай мало харизматичних ведучих,  і у нас - повна відсутність професійних ведучих.  Кого ми чуємо з наших приймачів? "Понаостававшихся" з обласних центрів, яким тре платить за оренду хати на Борщагівці або ж "звьозд", продюсери яких таким от агресивно-бюджетним  чином їх піарять. Якщо у світовій практиці фм-бізнесу можна спостерігати культивування окремої особистості, яка формує контекст певної станції, то вітчизняний радіопростір як вогня боїться "лічностєй": ведучий мусить працювати в ефірі під штучним нікнеймом, який не можна  буде використати на іншій радіостанції, у разі якщо було вкладено бодай копійку у твій іміджевий піар. Перед сучасним українським радіоведучим стоїть чітка задача бути фоном, не привертати до себе уваги і вкладатися зі своїми спічами у кільканадцять секунд. Щоправда, деякі особливо просунуті мережеві радіостанції роблять ставку на генітальну тему у веденні ефіру, але і в цьому випадку ім"я ведучого рекламується лише з метою перекласти відповідальність зі станції загалом на ведучого зокрема.