«На жаль, ми повернулися до ющенківських часів, коли просто торгували прощами, коли було засилля корумпованих замовних матеріалів», розповідає Оксана Романюк.
«Під час цієї парламентської кампанії не було зафіксовано адміністративного ресурсу. Одна і та ж газета могла безперешкодно розміщувати політичну агітацію чотирьох-п’яти ідеологічно протилежних політичних сил. Все вирішували виключно гроші. Тобто, хто встиг викупити площу – той розмістив агітацію», каже виконавчий директор ІМІ.
Найефективнішим протистоянням розміщенню замовних матеріалів у пресі на даний час є публічність. Адже, нині чинні закони не дають можливості дієво впливати на політиків та ЗМІ, які розповсюджують замовні матеріали, у кращому випадку їм загрожують штрафи, набагато менші за «прибутки», отримані від замовників, наголошують експерти ІМІ. Тож, поки медіаспільнота шукає шляхів до зміни законодавства, чи не єдиним способом боротьби із замовними матеріалами є донесення до виборців інформації про найбільших «джинсовиків»
