У ніч на 30-те листопада, коли Беркут проводив першу зачистку Майдану, було жорстоко побито не лише мітингувальників, але й журналістів. Серед них – польського репортера Томаша Пєхаля. "Саме під стелою на Майдані я побачив першу українську кров", - каже Томаш. Там же, у колотнечі, під ногами беркутівців загубився його польський прапор із підписами українців, з якими він говорив напередодні.
21 лютого, відразу після кількаденного штурму силовиків, Томаш разом із кореспондентом "ВідеоТеКи" пройшовся по локаціях Майдану. Люди, що підмітають асфальт, очищаючи його від наслідків бойових дій,- символ всього громадянського протесту, каже Томаш. "Це мені показує, що значить ця революція і які люди тут стоять. Самоорганізація людей, які насправді виходять на Майдан і знають, що їм робити, самі дуже швидко розуміють, як можуть допомогти",- каже він.
Від самого початку Євромайдану Томаш говорить з різними людьми, записує їхні історії. Його герої – робітники, інженери, айтішники і дизайнери – ті, кого провладні українські ЗМІ постійно називали «екстремістами», а потім, відразу після втечі Януковича, раптово почали поважати і називати прямо протилежним чином. Перебуваючи на передовій, спілкуючись із українцями, бачивши на власні очі, як силовики і влада знущаються і вбивають невинних людей, Томаш намагається доносити до європейської аудиторії правду про події в Україні, руйнувати на Заході нав'язаний пропагандою стереотип про майданівських «радикалів».
