"...це неправильно, але я не могла інакше",- говорить журналістка 5-го каналу. В інтерв'ю вона згадує найдраматичніші моменти своєї роботи на Майдані.

Кількість постраждалих на Майдані журналістів - ознака низького професіоналізму самих медійників, а не лише результат того, що в країні панував кровожерний режим Януковича, каже кореспондент "Українського тижня". Майдан дає шанс вибракувати випадкових у професії людей та усвідомити, що таке журналістика насправді.

Жоден український, та й навіть закордонний журналіст ніколи нічого схожого на те, що відбувається протягом трьох місяців на Майдані, не знімав, стверджує кореспондент Громадського ТБ.

Цим примусом могли би бути санкції з боку Заходу щодо конкретних осіб у владі, переконана опозиційний парламентар. Зі свого боку на владу мають здійснювати потужний тиск представники національної інтелектуальної еліти, професійних спільнот. Про варіанти безкровного виходу з поточної суспільно-політичної кризи – у фінальній частині п’ятого випуску ток-шоу “Приціл” із Сергієм Рахманіним.

Наскільки наше суспільство дозріло до того, щоб сприймати активістів, котрі брали участь у бойових діях на Грушевського як героїв? Який алгоритм дій заради своєї перемоги у протистоянні мають обрати мітингувальники тепер: бути готовими до чергової силової реакції на можливі провокації з боку влади чи брати режим Януковича в облогу? Дивіться другу частину ток-шоу “Приціл” із Сергієм Рахманіним.

Протягом усіх років незалежності українці демонстрували здатність перетворювати на компроміс все те, що могло обернутися громадянською війною. Чому саме на Євромайдані люди почали кидати коктейлі Молотова? Чи є виправдання насильству і чи може бути сила єдиною розв’язкою для тої критичної ситуації, у якій ми опинилися? Про це – у першій частині “Прицілу” із Сергієм Рахманіним.

Наслідувати практику європейських журналістів, що не знімають тих, хто стоїть на Майдані, зокрема охорону, поки не отримають від них дозвіл, є проблематичним для українських репортерів. Адже часто охорона закінчує розмову з ними без пояснень на самому її початку затулянням об'єктиву. Як журналістам знаходити порозуміння із самооборонцями?

Розгляд справи фотографа Мар'яна Гавриліва, затриманого на вулиці Грушевського, перенесено на 11-ту годину 14 лютого. Перебіг суду над жорстоко побитим львів'янином наочно демонструє, як в Україні працює правозахист.

З 1 лютого активісти громадського сектору Євромайдану щовечора показують силовикам на великому екрані новини 24-го каналу та "1+1". Ті у відповідь голосно вмикають музику. Організатори "телевізора" кажуть, що не мають наміру перекричати цю вимушену дискотеку або переконати у своїй правоті військових. Хочуть лише дати їм можливість знати більше про те, що відбувається в Україні.

"Тут іде бойня, а Перший національний показує концерт якоїсь Надєжди Бабкіної!? Це взагалі дурдом!" - обурюються протестувальники на Грушевського. Багато хто зізнається, що давно перестав довіряти державному телеканалу. Люди закликають журналістів усвідомити свою відповідальність, казати правду і не зраджувати власного сумління.

Учасники акції журналістської солідарності прийшли до кордону силовиків, що базуються навпроти барикад, і просили військових пам'ятати, що преса не є учасником конфлікту, тому прицільно стріляти у журналістів, які виконують свої професійні обов'язки на масових акціях протесту, незаконно та антигуманно.

"По ту сторону баррикад остерегайтесь. Здесь вас никто не обидит",- говорит полковник ВВ, отрицая тот факт, что стянутые на улицу Грушевского войска прицельно стреляют в том числе по журналистам. У представителей СМИ, работающих на передовой,- дилемма: стоит ли надевать яркий жилет с надписью "ПРЕССА", который делает их заметной мишенью.

Фотокор Віталій Терещенко одразу після того, як йому наклали шину на пошкоджену при падінні з автобуса руку, продовжив знімати. Відео Лесі Оробець з вулиці Грушевського.