«...і всі розуміють, за які ниточки треба дьоргати Миколі Яновичу Азарова для того, щоб тиснути, наприклад, на Єгора Бенкендорфа», - каже Вікторія Сюмар. Чому саме державний телеканал мав не лише – за свідченням моніторингів громадських організацій - найгірші показники щодо рівності представленості політичних сил, балансу дум, а й ретранслював агітаційний «чорний піар»? Чи є цей «чорний піар» анонімним – або ж ниточки ведуть й до екс-президента Віктора Ющенка? Чому політики, які досягають, ніби, найвищих позицій, потім дозволяють себе використовувати?
Тренди виборчої кампанії: Перший - відсутність змісту. Як показують рейтинги, люди із задоволенням дивляться сюжети про проблеми, які їх оточують. Але як тільки політики починають коментувати, як їх вирішувати, люди відразу переключаються на інший телеканал. Вони не чекають від політиків раціонального підходу і вирішення проблем.
Тренд №2 – тотальна «джинса», яка вбиває довіру до ЗМІ настільки, наскільки вона вбила її вже до політиків.
Тренд № 3 - бажання представників різних фінансово-олігархічних груп вкладати в різні політичні проекти. Звідси й відносний баланс присутності всіх політичних сил на телеканалах.
В черговій програмі «Порядоку денний», яка записувалася напередодні голосування 28-го жовтня, виконавчий директор Інституту масової інформації Вікторія Сюмар та політолог Кость Бондаренко підводять риску під ходом виборчої кампанії крізь призму медіа.